Альберто Верротті 1,Джангеннаро Коппола 2, Паскуале Парізі 3, Анжеліка Мона, Франческо К’яреллі
1 – кафедра педіатрії, Університет К’єті, Італія
2 – Відділення дитячої нейропсихіатрії Неапольського університету, Італія
3 – II Римський університет «La Sapienza», Італія
Про побічний вплив протиепілептичних препаратів (ПЕП) на здоров’я кісток вперше повідомлялося майже чотири десятиліття тому, і з того часу все більше літератури вказує на те, що пацієнти, які приймають ПЕП, мають підвищений ризик низької мінеральної щільності кісток та метаболічних захворювань кісток, включаючи зміни в обміні кісток, остеопороз, зміни якості кісток та, найголовніше, переломи.
Перш за все, корисно зосередитися на основній фізіології кісток. Підтримка оптимального здоров’я кісток залежить від достатнього надходження кальцію та від впливу деяких гормонів. Паратиреоїдний гормон (ПТГ) – це пептидний гормон, який може змінювати рівень кальцію в сироватці крові шляхом впливу на три органи-мішені: кістки, слизову оболонку кишечника та нирки. ПТГ збільшує обмін кісток та спричиняє втрату кальцію з кісток через збільшення кількості та активності остеокластів. Цей гормон також збільшує всмоктування кальцію в кишечнику і діє в нирках на дистальні канальці, сприяючи реабсорбції кальцію, і на проксимальні канальці, зменшуючи абсорбцію фосфатів.
Вітамін D метаболізується в печінці до 25-гідроксивітаміну D (25OHD), який, у свою чергу, метаболізується в нирках до 1,25-дигідроксивітаміну D (1,25-(OH)2D), біологічно активної форми.
Препарати, що підвищують рівень гідроксилаз печінки, можуть зменшувати кількість 25OHD. Синтез 1,25-(OH)2D стимулюється гіпокальціємією, ПТГ та гіпофосфатемією. Вітамін D стимулює всмоктування кальцію в кишечнику та сприяє мінералізації скелета.
Ремоделювання кісток – це процес, що триває протягом усього життя, під час якого скелет постійно резорбується та замінюється для підтримки цілісності скелета; Сироваткові маркери формування кісткової тканини – це кістковоспецифічна лужна фосфатаза (bALP), остеокальцин (OC), карбокси-термінальний пропептид проколагену I типу (PICP), аміно-термінальний пропептид проколагену III типу (PIIINP), а маркерами резорбції кісткової тканини є карбокси-термінальний телопептид колагену 1 типу (ICTP) у сироватці крові та N-телопептид кісткового колагену 1 типу (NTx) у сечі.
У цьому огляді аналізуються основні дані літератури, щоб узагальнити основні побічні ефекти на кістку, спричинені найбільш часто використовуваними ПЕП.
Багато досліджень показали значне зниження мінеральної щільності кісток у пацієнтів, які отримували класичні (фенобарбітал, карбамазепін, вальпроат тощо) та нові (окскарбазепін, габапентин) протиепілептичні препарати.
Фенобарбітал (ФБ) є ефективним протисудомним засобом для багатьох видів судом, таких як тоніко-клонічні та фокальні судоми, а також деяких клінічних субсиндромів епілепсії [82]. Як і інші барбітурати, ФБ посилює збільшення хлоридної провідності, опосередковане ГАМК (гамма-аміномасляною кислотою), шляхом подовження тривалості відкриття каналів [83].
Дослідження, проведені на початку 1970-х років, вперше припустили несприятливий вплив ФБ на кістки з подальшим високим ризиком переломів [84–87]. Ці дослідження показали, що ФБ бере участь у виникненні рахіту, що було результатом зниження рівня вітаміну D через властивості цього протиепілептичного препарату, що індукують фермент CYP-450. Ці зміни призвели до порушення транспорту кальцію в кишечнику, що спричинило гіпокальціємію, а підвищений рівень ПТГ мобілізував кальцій з кісток. Як наслідок, мінералізація кісток була знижена.
Пізніші дослідження також показують, що ФБ викликає індукцію печінкових мікросомальних ферментів, що призводить до посилення катаболізму 25-гідроксидизолу (25-гідроксисахарози) та класичних змін кісток – остеомаляції [4,88].
Повідомлялося про різні біохімічні зміни кісткового метаболізму у зв’язку з лікуванням карбамазепіном як у дорослих [5,20,23,35,36], так і у дітей [15,31,37–39]. Ці зміни включають зниження рівня біологічно активних метаболітів вітаміну D у сироватці крові, гіперпаратиреоз та підвищений рівень маркерів кісткового обміну, таких як маркери формування та резорбції кісток. Рівні Ca та P у сироватці крові були нормальними в більшості досліджень.
Підвищений кістковий обмін може бути важливим механізмом, що сприяє захворюванню кісток у пацієнтів з епілепсією [20]. Відомо, що протиепілептичні препарати, такі як карбамазепін, які індукують ферменти P-450, можуть прискорювати катаболізм вітаміну D. Це прискорення може призвести до зниження абсорбції Ca у кишечнику. Початок періодичної гіпокальціємії може призвести до компенсаторного гіперпаратиреозу та, як наслідок, збільшити кістковий обмін та втрату кортикальної кістки. У важких випадках це може призвести до довгострокової втрати кісткової маси [50].
Багато авторів помітили значне зниження МЩК у пацієнтів з епілепсією, які використовували вальпроат протягом тривалого періоду [15,16,18,21,28,74,107]. Зокрема, дослідження у дітей з епілепсією виявили нижчу МЩК порівняно з контрольною групою в кількох ділянках, включаючи шийку стегнової кістки, променеву кістку та поперековий відділ хребта [5,15,16,108–110].
Повний текст та список літератури – за посиланням (англійською):
https://www.researchgate.net/publication/38089328_Bone_and_calcium_metabolism_and_antiepileptic_drugs